#teachingisfun

Я вже пробувала техніку «Помодоро», і вона мені зовсім не сподобалася!

А тепер я її люблю, бо навчилася казати їй: «Та завалися ти, бляха».

Класична ідея проста: ви зосереджуєтеся на одному завданні протягом 25 хвилин, спрацьовує таймер, ви робите коротку перерву, а потім повторюєте все знову. Сьогодні є застосунки, у яких можна вибирати різні проміжки часу для роботи та перерв. Наприклад, застосунок, яким користуюся я, пропонує сесії концентрації на 15, 20, 25, 30 хвилин тощо — або ж можна налаштувати тривалість самостійно. Запропоновані перерви тривають 5, 10 або 15 хвилин, але їхню тривалість теж можна змінити.

[Хвилинка цікавинка:

Франческо Чірілло розробив цю техніку наприкінці 1980-х, коли був студентом університету. Він користувався кухонним таймером у формі помідора — звідси й назва pomodoro, що італійською означає «помідор».]

Майже чотири десятиліття потому ця техніка досі жива й чудово почувається. Не знаю, як у вас, але моя здатність утримувати увагу — приблизно як у Дорі.

Щоразу, коли мені нарешті вдавалося по-справжньому зосередитися на чомусь, таймер казав мені зупинитися. Зроби перерву. Повернися пізніше.

Але я не хотіла перерви. Я працювала! Я була зосереджена. Навіщо мені свідомо себе зупиняти? Тож я досить швидко здалася. Я просто зрозуміла, що це не працює для мене. Навіщо страждати?!

Не так давно я придбала новий ноутбук і намагалася розібратися, як ним користуватися, адже це мій перший MacBook. Мені страшенно хотілося бачити годинник на екрані. Випадково я знайшла застосунок Pomodoro. І вирішила дати йому шанс.

Техніці Pomodoro майже 40 років. Я пробувала її приблизно вісім років тому. І ось я знову користуюся нею у 2026 році.

Якщо чесно, я ненавиджу правило 25 хвилин для тих завдань, які виконую. Звісно, якщо ви робите щось відносно швидко, воно може працювати. Тому найчастіше я ставлю таймер на 45 хвилин. Коли він каже мені зробити перерву, а я посеред виконання завдання, я вголос кажу йому завалитися й запускаю наступний 45-хвилинний цикл.

Коли я працюю, я дуже легко можу втратити відчуття часу. Ця моя особливість з’явилася, коли у 2022 році почалася повномасштабка в Україну. Перші три місяці здавалися й відчувалися як один день.

Саме тому я вчуся знову відчувати час. Поки що не надто успішно — минуло вже чотири роки. Але я не здаюся.

Я можу сісти зробити одну справу, а потім раптом усвідомити, що минуло набагато більше часу, ніж мені здавалося.

Таймер дає мені невелику точку відліку: ти працюєш уже 45 хвилин. Це нагадування сходити в туалет (не смійтеся), наповнити пляшку водою, встати й трохи порухатися — або сказати таймеру, щоб він завалився.

Вирішую я.

Зараз я вважаю, що не потрібно ідеально дотримуватися всіх правил технік продуктивності. Регулярні фізичні тренування навчили мене однієї дуже важливої речі: слухати своє тіло. Ви маєте закінчувати тренування без відчуття, що ось-ось помрете чи впадете замертво. Після нього у вас має залишатися трохи енергії.

Думаю, цей самий принцип можна застосувати й до технік продуктивності. Вони мають допомагати вам, а не змушувати страждати через те, що ви намагаєтеся ідеально дотримуватися всіх правил.

Варто спробувати Pomodoro з різною тривалістю робочих сесій. Поекспериментуйте й подивіться, чи можете ви отримати від цієї техніки користь.

Я не знаю, чи користуватимуся нею через два роки. Але знаю, що зараз я її люблю.